the distance between heart and mouth

[miss_teardrop]

сон наче віконечко у дивну, психоделічну, викривлену реальність. де хтось вдягає твоє імʼя на своє незграбне тіло. проте уві сні я не відчуваю того пронизливого щасливого сумʼяття, що завжди супроводжує твій образ у внутрішньому світі, в памʼяті.

я йду крізь присмерковий ліс і бачу лише контури дерев, які навпомацки вихоплює ліхтарик, вони стуляють віти за спиною, а попереду — сутінки й відблиск болотяної води.
коли міст виринає оазою світла, що розчиняється у небі, ледь торкаючись хмарин, мої очі залишаються oберненими назад, у нічний ліс.
душа промовляє: "між нами завжди є музика", тіло промовляє: "між нами завжди є тиша".