the lovers

йду заварювати матчу латте, вмикаю calibre - things like this. насувається гроза. сьогодні мій єдиний вихідний, але я хочу провести його з користю: треба придбати свіжих фруктів для смузі та погуляти більш ніж 2 години.
два різних прозових етюди несподівано співпали, як ін та янь. не сказати, що у мене є натхнення доопрацювати їх, скоріш втома переважає та пересилює.
я аналізую, що відчуваю. і трохи радію, що ще здатна відчувати.
я дуже, дуже сумую за однією людиною. я не знаю, чи означала щось наша дружба і наші стосунки для цієї людини, але для мене це був всесвіт. неосяжний, теплий і всепоглинаючий. ця людина - одна із найкращих взагалі на планеті земля та за її межами, якщо я для неї нецікава, хай так і буде.

останні роки я робила усе, щоб показати людям, наскільки цінні для мене наші стосунки, проявити любов, підтримати. давала другий шанс. наразі у мене немає сил робити перший чи там другий крок, простягати руку та усе таке. сьогодні саме я потребую цього як ніколи, але де усі ті люди, що були поруч? 

треба думати про майбутнє. але у мене ледь вистачає сил думати про сьогодення.