we are hostile aliens, immune from dying

шахеди й зоряні війни за вікном знову не дають спати. я зустрічаю світанки, читаю поезію подруги, відправляю їй свої тексти.
ми несподівано знайшли одна одну – крихкий, але все ж міст.
"ви змінюєте своє життя, коли починаєте робити справді страшні речі, а саме показувати себе такими, якими ви є".

як може тиша відчуватися як втрата?
як мої тексти можуть так сильно налякати?
коли хтось бачить тебе, це справді настільки страшно?
відповіді немає, я мовчазно, лише вустами, підспівую first aid kit, коли біжу до лікаря. от з ними разом чомусь легше.
місто уквітчане, спокійне, багато дітей на вулицях. переселенців теж багато — вони плутаються у назвах торгівельних центрів, перепитують, як дістатися до віддаленого мікрорайону. вечірня канонада з прикордоння стала вже звичним звуковим фоном.
обираю платівку, яку буду слухати сьогодні у клубі вініломанів. їх кілька, сподіваюся, що колекція зростатиме.
сьогодні це sensate focus 2.5, одна з перших моїх платівок.

я лежу на незручному дивані в орендованій мікростудії майже у центрі києву і почуваюся самотньо.
у мене, здається, температура, на столі термокружка з ромашковим чаєм. бійтеся своїх мрій - бо мрії збуваються. іноді дуже буквально.