soms

ніби якесь почуття прокинулося у мені, коли я відчула цей запах –– сніг, що тане і дим цигарок. запах води, запах очікування, запах зими, який чимось нагадує про весну.  щось таке, майже забуте. щось пов'язане із надією, майбутнім, розмовами до третьої ночі на кухнях хрущівок, чорним чаєм із щербатих чашок, дзвоном гітарних струн.
здається, я тоді була дуже самотньою підліткою. саме всередині.
сьогодні я вдихала цей запах, що кружляв десь біля під'їздів та у самому дворі. і раптово подумала, що тоді було багато мрій про столицю, про інше життя, про іншу мене. і так, про майбутнє. 
я відчула, наче це майбутнє, що було у минулому (час – це пласке коло), якось вплинуло на сьогодення.
я би хотіла знову мріяти та сподіватися. і тепер я знаю, що це можливо. що нічого не втрачено.