there are things you can’t see

так боляче, коли тебе не обирають
так боляче, що чоловік на вулиці починає вглядатися у моє обличчя й бачить там щось своє
знайоме
і співчуває
так боляче
я знову йду до костелу. велика васильківська шумить, наче океан
в очах пече
не обирають, так
то хай це буде кінець
дозволь мені піти з гідністю, не втративши себе й свій біль
(хоча подумки кажу - простягни руку і ти мене не втратиш більше ніколи)
дозволь собі бути собою
із усіма тінями, страхами, вагою тиші, невпевненістю
я бачу твою темряву і вона мене не лякає
я бачу тебе під шарами масок, гри, сарказму і приймаю це
я чую твою тишу – і вона гучніша за будь-що
я чую тебе і зараз, і тоді, і завжди