9th of February
Feb. 13th, 2025 11:56 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
miss_teardropу цей двір влітку я приходила з кавою почілити, подумати, повисіти на турніку. він невеликий та затишний, схований серед багатоповерхівок. тут колись рахувала серпневі зорі, що падали й губилися у кронах дерев біля річки. тут росте берізка, яку так важко гарно сфотографувати, тут вдень тиняються граки, а увечері поважні дідусі вигулюють собачок.
це, власне, сусідній двір. звернути у арку – і ось ти вже тут.
найкумедніше, що збитий шахед падає дуже швидко.
коли він пролітає над головою у вечірній темряві з гулом, який ні з чим не порівняти, це лічені секунди. про ймовірну власну загибель не встигаєш подумати, і навіть відчути страх не встигаєш.
просто падаєш на колінки, на сніг, обличчям в землю. далі лунає вибух, навколо починають падати уламки, ти фіксуєш: "о, уламки, хоч би не зачепило". наступна думка: "хоч би не в будинок". озираєшся і розумієш, що приліт був у автостоянку, швидко підводишся і бачиш, як палають та вибухать автівки. секунда пронизливої тиші, чутно, як десь сиплеться розбите скло. оцінюєш відстань - приблизно 50 метрів. за кілька секунд зʼявляються мнс та поліція.
колись на колишньому місці роботи в студії я почепила на стінку листівочку, поцуплену у "челентано". там були цілі стенди з безкоштовними листівками з малюнками українських ілюстраторів. "9 лютого, день піцци", було написано на тій, що у мене, та зображення вусатого італійця з піццою. тепер, виявляється, це дата мого другого дня народження.
це, власне, сусідній двір. звернути у арку – і ось ти вже тут.
найкумедніше, що збитий шахед падає дуже швидко.
коли він пролітає над головою у вечірній темряві з гулом, який ні з чим не порівняти, це лічені секунди. про ймовірну власну загибель не встигаєш подумати, і навіть відчути страх не встигаєш.
просто падаєш на колінки, на сніг, обличчям в землю. далі лунає вибух, навколо починають падати уламки, ти фіксуєш: "о, уламки, хоч би не зачепило". наступна думка: "хоч би не в будинок". озираєшся і розумієш, що приліт був у автостоянку, швидко підводишся і бачиш, як палають та вибухать автівки. секунда пронизливої тиші, чутно, як десь сиплеться розбите скло. оцінюєш відстань - приблизно 50 метрів. за кілька секунд зʼявляються мнс та поліція.
колись на колишньому місці роботи в студії я почепила на стінку листівочку, поцуплену у "челентано". там були цілі стенди з безкоштовними листівками з малюнками українських ілюстраторів. "9 лютого, день піцци", було написано на тій, що у мене, та зображення вусатого італійця з піццою. тепер, виявляється, це дата мого другого дня народження.