sumy. буденність

[miss_teardrop]

"я відчуваю себе у абсолютній безпеці", - каже багатій та авантюрист жа-жа корда у виконанні актора бенісіо дель торо, поки у фільмі його намагаються вбити. 
я єдина у всій глядацькій залі, кому ця фраза здається смішною. суміш абсурду та іронії – у естетичній, шпигунсько-трилерній обгортці: шоста авіакатастрофа та постійні замахи на життя, донька-спадкоємиця, що збирається стати черницею, і чорно-білі видіння про янголів. 
"я відчуваю себе у абсолютній безпеці" – фраза лунає з екрану рефреном. 
вона народжується там, де перебуває протагоніст – у центрі циклону. 
і там – спокійно. 
коли навколо вже закручуються смертоносні вихрі, коли серце стискається у відчаї, у центрі циклону спокійно.
виходячи із зали кінотеатру, зустрічаю знайому, вона каже: "я відчуваю себе у абсолютній безпеці, як і всі сумʼяни". тривожний, гіркий сміх.
ворог просувається, і всі ми відкриваємо новини тільки з одним бажанням і надією: побачити, що його зупинили. 
на знімку  – ленд-арт у миропіллі, колись. тепер – від цього села, як і від ленд-арту майже нічого не лишиться. 
я запитую у лікарки, як же тепер наш план лікування. вона знизує плечима: "можливо, доведеться виїхати, якщо буде так, як ось недавно". 
але не у кожного сумʼянина є родичі на заході, які зрадіють його появі із численними торбами. не у кожного є відкладені кошти, щоб зняти десь житло: "з вас сума оренди за місяць, плюс завдаток у такому ж розмірі... а, ще комунальні, ну це ви самі". не у кожного є робота...
чудова альтернатива – проживання у дитячому садочку, де тимчасово розміщують переселенців.  незабутній досвід: десятеро в одній кімнаті, спите на крихітних ліжечках, душу або ж ванної кімнати просто немає, свої речі можна покласти... ну, хіба що під ліжко. книжки та ноутбук, так. 
проте це житло – безкоштовне. звісно, краще, ніж сидіти під обстрілами. 
я розумію і тих, хто виїжджає, і тих, хто залишається. 
я розумію себе – якщо кудись їхати, це буде кроком у безодню. там, де немає на що спертися, де не підхопить чиясь дружелюбна рука. 
а власне, ми і так балансуємо на вістрі ножа — ось вже три роки.

підтримуйте сили оборони. поки тримаються вони, тримаємося і ми. 

Comments

[juan_gandhi]

О, вот вы про какой фильм! Завтра пойду, обязательно. Спасибо за напоминание.

[miss_teardrop]

будь ласка, рекомендую до перегляду.
цитую репліку, можливо, дещо неточно.

[argument_q]

Ми підтримуємо.
Стерненко не дарма довбить про дві гривні і що малих донатів не буає.

[miss_teardrop]

велика подяка вам!

[fox_in_me]

Треба шукати Варіанти...і я спробую щось дізнатись, бо люди ще залишились з щирим серцем

[miss_teardrop]

твої слова – це вже точка опори. дякую

шукаю варіанти і вірю в краще.

[fox_in_me]

Перше, це подзвонити та дати свій запрос, що потрібно, кількість людей, та загалом ситуацію по стану:

Марина: 0683102251

[miss_teardrop]

ого, дякую!
зорієнтуй мене, будь ласка, хто це і якою саме діяльністю займається - я гублюся у телефонних розмовах з незнайомцями й можу сильно гальмувати.
я - одне нескінченне "дякую" зараз.

поки що офіційна евакуація з міста не оголошена, і громада не входить до переліку тих, де ведуться бойові дії.

[fox_in_me]

Це директор бф "Одеська пісочниця", просто скажи, що ти з Сум, і що потрібно.
Наразі на півдні складно щось знайти, але можливо.
Треба стукати та боротись.
Я ще дізнаюсь по знайомим у пеедмісті, що є.

Сумщину захищають ліси, але це не спинить дрони та артилерію

Треба шукати, та краще виїхати за кордон

[miss_teardrop]

дякую!
закордон, на жаль, не варіант - батьки не у тому фізичному стані, дорога та адаптація буде для них непосильною задачею.

я знаю ці ліси. вони втримають ворога, але на деякий час.

[fox_in_me]

Я раджу діяти рішуче, мова про безпеку в першу чергу.
Треба голосно говорити про проблеми