celadon

[miss_teardrop]

натхнення – тендітна пташка, що злітає, злітає, її не стримати, і у салоні тролейбусу маленький хлопчик смикає свою матусю: "дивися, у неї кораблик, справжній, мам, ну подивися, вона щось із ним робить, здається, фоткає, мам, ну глянь!"
і кораблик оригамі мандрує зі мною у тролейбусі, у кишені, мандрує, допоки не стане світлиною, кадром, символом.
хлопчик з мамою виходять на наступній зупинці, на прощання він махає рукою, і я ледь встигаю відповісти йому тим же.
іноді все, що я можу – уявляти мікровсесвіти та створювати їх.
іноді все, що я можу – руйнувати.
коли на випадково витягнутій метафоричній картці, що має показати мою суперздібність, бачу усміхненого кота, який танцює серед горщиків, граційно скидаючи їх зі столу, то впізнавання стається так швидко, що я насилу втримуюсь від сміху.
рушійна енергія перетворення.
але я ніколи не сприймала це як суперсилу.
іноді все, що я можу – навчитися бути з цим.
і продовжувати створювати, всупереч і завдяки.

Comments

[fox_in_me]

Що точно хочеться сказати, то це те, що і з цим станом впораєшься, це ще не почалась справжня дощова, прохолодна осінь, та сонячний день не скоротився ще більше.
це пройде, та зміниться.
впевнений, що ти впораешься, чомусь згадалась дуже сумна пісня:
Аркадій Войтюк - Корабель
дуже сумна пісня, ледве згадав назву, та мотив до сих пір пам'ятаю...

[miss_teardrop]

дякую за пісню, вона надзвичайна! так, сумна, але прекрасна.
осінь приходить із випробуваннями( та своїми складнощами. проте в ній є і чудові моменти.

[fox_in_me]

так, це правда, випробування різні, і разм з тим іде зміна настроїв, дерева та все довкола змінюється, проте , щоб не втратити кольори довкола, ці дерева можна прикрасити, і не забувати про те, чим може бути наповнена душа

[hors_bor]

Хай триває творення всупереч і завдяки!

[miss_teardrop]

дякую!